Забуття, я, с.
1. Утрата згадки про когось, щось. Відходити (Відійти) в Забуття; Покриватися (Покритися, Критися) Забутнім — остаточно забуватися, не згадуватися.
• Непам'ять.
2. стан того, хто повністю виключився з реального життя, втратив ясність свідомості. Виводити (Вивести) із Забуття — повертати до здатності сприймати навколишню дійсність.
3. стан глибокої задуми; стан дрімоти. Упадати (Впасти) в Забуття — втрачати відчуття навколишньої дійсності, засинаючи або непритомніючи.
4. найвищий ступінь виявлення почуття, збудження, захоплення. До забуття — із захопленням, напружуючи всі сили.