Забувати, аю, аєш, недок., Забути, уду, удеш, док.
1. кого, що, про кого — про що. переставати пам'ятати; переставати думати, туроуватися про кого-, що-небудь.
- Забувати (забути) дорогу (стожку) куди — переставати відвідувати кого-, що-небудь;
- Забувати (забути) [себе] (про себе, за себе) — занедбувати себе, ставати байдужим до своїх інтересів;
- Забула смерть про кого-небудь — хтось дуже довго живе;
- Забути язики в роті — мовчати, розгосившись;
- Не забути довіку (до могили, до смерті, пов(к)) — пам'ятати завжди, вічно.
2. що. залишати через неуважність.
- Що ти (він, вони тощо) забув (забула, забули) тут (там)? — про небажаність чиїх-небудь відвідин або про відсутність бажання чи потреби йти, їхати кудись.
3. що. втрачати яке-небудь уміння, розучуватися робити щось.
— дієприкм. Забутий; Забутість.
Забувати в інших словниках
| Забувати — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Забувати — Фразеологічний словник української мови |