Жид — Тлумачний словник української мови

Жид, а, ч.; у зверт. Жиде

1. те саме, що єврей.

2. (радянізм) образлива назва євреїв.

3. перен. про скупу людину.

— жидівка, жидівський, жидівство, жидбвин заст., жидок.

Жижки, жок, мн. задня сторона колін, підколінні сухожилки.

Аж жижки трусяться — а) про сильне бажання до чогось; б) про сильне почуття страху перед кимось, чимось.