Живучий — Тлумачний словник української мови

Живучий, а, е.

1. акт. дієприкм. теп. ч. до Жити у 1, 2 знач.

2. прикм. здатний долати, зносити труднощі, виживати в тяжких умовах. Витривалий.

3. прикм. який довго існує, не зникає. Живучі забобони. Стійкий.

Живучість.