Жереб, -а, ч.
1. Умовний знак (дрібний предмет, папірець та ін.), який тягнуть з метою встановлення певної черговості прав, обов'язків на щось.
— Жеребок.
2. перен. життєвий шлях людини з усіма пригодами.
— Дбля, талан, щастя.
— Жереб кинуто — щось остаточно вирішено; Жереб випав — так судилося, призначено.
— Жеребкування, Жеребок.