Жвакати, аю, аєш, недок., розм.
1. з шумом пережовувати; чвакати.
2. перен. невиразно, непереконливо говорити: кажи ясно, не жвакай.
— Жвакання, Жвакувати, Жвака, Жвакун, Жвакуня.
Жданики, ків, мн., рідше Жданий, ків, мн.
1. те, чого чекають, на що сподіваються, про що мріють: ждати ждаників, тавт.: а) часто про щось бажане, але нездійсненне; б) (у вагітних жінок) чекати народження дитини.
2. чекання, очікування.
— Д не до ждаників (жданків) — ніколи, непереливки.
— Годувати жданиками — обіцяти комусь що-небудь, але не виконувати обіцянки.
— Жданики поїсти (розгінати) — не дочекатися чогось жданого, обіцяного.