Жар, у, ч.
1. розжарене вугілля, що горить без полум'я.
— одиничне. жарина, жаринка, жарок.
— Чужими руками жар загрібати — непорядно користуватися результатами чужої праці.
— жаровий, жарок, жарина, жаринка, жар-птиця.
2. сильне тепло, що йде від чогось нагрітого, розжареного.
Пашіти жаром, перен.:
- Про високу температуру хворої людини;
- Виділяти тепло, бути дуже гарячим (про предмети).
— жаристий.
3. підвищена температура тіла хворої людини, тварини.
Обсип йти жаром; Кидати в жар — сильно хвилюватися через щось.
— жарок.
4. перен. про запальність, пристрасність, жагучість.
Жар любові.
Дати (завдати) жиру — добре когось провчити, насварити;
Піддавати (підсипати) жиру — посилювати, активізувати дії; надихати, спонукати до чогось.