Жаба — Тлумачний словник української мови

Жаба, -и, Ж.; у зверт. Жабо

  • Невелика безхвоста земноводна тварина, здатна добре стрибати і плавати; при розмноженні проходить стадію пуголовка.
  • Перен., лайл. про злу, некрасиву жінку.

Жиба (пить, циці) цицьки дасть — хтось утопне, загине, вмре.

Жабі (горобцю) по коліно — неглибоко.

Жабка, Жабеня, Жабоїд, Жаб'ячий, Жибник ірон.

Жаба 2, і, ж., мед., заст. ангіна.

А грудні жиба — серцева хвороба, що супроводжується сильним болем у лівій грудині й задишкою.

Стенокардія.