Есе — Тлумачний словник української мови

Есе

ЕСЕ, невідм., с. і ЕСЕЙ, я, ч. (зах.).

1. жанр критики, псоліцистики у вигляді коротких нарисів невимушеної, але вишуканої форми.

2. заст. жанр філософських праць такої ж форми.

— Есеїст, Есеїстичний, Есеїзм.

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31