Епізод — Тлумачний словник української мови

Епізод, у, ч.

1. окремий випадок із життя, якась подія. Епізоди власного життя.

2. невелика сюжетно завершена частина художнього твору. І частина кінокартини як сюжетно завершений уривок. епізод втечі з тюрми.

— привода, приключка, подія, кадр.

Епізодичний, Епізодичність, присл. Епізодично.