Епгтет — Тлумачний словник української мови

Епітет, а, ч.

1. художнє означення (мовний троп), що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, почуття, дії.

2. ірон., несхв. слово або вираз, яким називають когось, що-небудь, як правило, характеризуючи з негативного боку.

  • Кинув кілька Епітетів про недолугу сучасність.