Енклітика, -и, ж., лінгв. позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного і утворює разом з ним одне фонетичне слово; протилежне — проклітика.
— енклітичний.
Енклітика в інших словниках
| Енклітика — Великий тлумачний словник сучасної української мови |