Емфаза — Тлумачний словник української мови

Емфаза, і, ж.

1. літ. підсилення емоційної виразності мови через зміну інтонації, застосування певних риторичних фігур.

2. лінгв. додаткова напруженість при вимовленні окремих звуків.

— емфатичний.