Екзальтація — Тлумачний словник української мови

Екзальтація, ї, ж

1. збуджений стан, іноді самочинно викликаний; у психіатрії — такий стан без затьмарення свідомості.

2. надмірне захоплення чимось.

— захопленість, збудженість, захват, піднесення, екзальтованість, запальність.

— екзальтований, екзальтованість, присл. екзальтовано, екзальтувати.