Діорама — Тлумачний словник української мови

Діорама, -и, ж.

1. вид живопису, в якому зображення виконують з обох боків прозорого, спеціально освітленого матеріалу.

2. картина великих розмірів з предметним бутафорським об'ємним планом, що надає зображенню ілюзію просторовості.