Дід — Тлумачний словник української мови

ДІД, а, ч., у зверт. діду.

  • Батьків або материн батько.
  • Чоловік похилого віку.

— І соогий, безпритульний старий чоловік.

— Старець.

— Сторож у садку, на баштані, на городі.

  • У мн. люди минулих поколінь; предки.
  • Дід мороз — казкова істота, уособлення морозу; символ святкування нового року.

Дідів, Дідівський, Дідизна, Дідисько, Дідич, Дідище, Дідівщина, Дідо, Дідувати, Дідуган, Дідусь, Дідбк, Дідух.