Дівич, а, ч.; у зверт. Дівиче і Дівичу. юнак (чоловік), що береже свою невинність, цноту.
І перен. про дуже сором'язливого юнака (чоловіка) у поводженні з дівчатами (жінками).
Дівич в інших словниках
| Дівич — Великий тлумачний словник сучасної української мови |