ДУШОГУБ, а, ч. у зверт. душогубе.
1. злочинець, який вдається до вбивства, розбою, лиходійства.
2. зневажл. як лайливе слово.
— Душогубка, Душогубець, Душогубний, Душогубство.
Душогуб в інших словниках
| Душогуб — Великий тлумачний словник сучасної української мови |