ДУТЕЛЬ, я, ч. порожній плід горіха.
— З'їсти дутеля — вмерти.
Дути, Дму, Дмеш, недок.
1. викликати рух повітря. • віяти.
2. випускати з рота сильний струмінь повітря. • дмухати.
3. розтягувати, розширювати щось, наповнюючи повітрям, газом. • надимати. Дму повітряну кульку.
4. техн. виготовляти порожнисті предмети зі скляної та ін. маси струменем повітря. Дути колои.
— Дутий, Дутик, Дуття.
5. бути кимось, чимось незадоволеним; сердитися, ображатися; у спол. Госпи дути.
6. перен., розм., фам. йти, бігти, їхати швидко, негайно. Дси звідси.
7. перен., розм. пити щось у великій кількості. Дує горілку пляшками.
8. перен., розм. сильно бити.
— Дути, Дутися, Дуття.
Дутель в інших словниках
| Дутель — Великий тлумачний словник сучасної української мови |