ДУРЕНЬ, рня, ч.; узверт. дурню, дурне.
1. розумово обмежена, тупа людина; уживається як лайливе слово з метою когось образити.
- Дурня кліїти — а) прикидаючись, що не розумієш, робити дурниці; б) нічого не робити; байдикувати;
- Знайшов дурня — як знак відмови, незгоди з кимось, чимось;
- Неми дурнів — те ж саме;
- Пошити в дурні — хитрістю виставити когось у смішне становище;
- Пошитися в дурні — потрапити в смішне, незручне становище.
2. назва однієї з картярських ігор; у спол. Підкидний дурень.
- Залишити дернем — а) одурити когось; б) обіграти в карти;
- У дурнях побувати — а) бути одуреним; б) бути обіграним у карти.
— дурепа, дурка, дурник, дурило, дур-новірх.