Дупель — Тлумачний словник української мови

Дупель, -я, ч. невеликий болотяний птах з довгим прямим дзьобом, короткими ногами і плямистим оперенням.

— бекис.

Дупелиний.

ДУПЕЛЬ2, я, ч., розм. кісточка в доміно з однаковою кількістю очок в обох її частинах.

— дуплити-ся (розм.).