Дует — Тлумачний словник української мови

Дует, у, ч.

1. музичний твір для двох голосів або двох інструментів, в якому кожен виконавець виконує свою самостійну партію.

— дуети-но, невідм., с., дуетний.

2. ансамбль з двох виконавців такого музичного твору; саме виконання такого твору (найчастіше у знач. присл. дуетом).

3. перен. учасники парного спортивного або естрадного виступу. Дует фігуристів.

— пара.