Дуель — Тлумачний словник української мови

Дуель, -я, ж.

1. Двобій (часто смертельний) за викликом одного з суперників на заздалегідь визначених умовах.

  • Артилерійська дуель.

2. перен. Перестрілка між двома ворожими сторонами на фронті.

3. перен. Змагання (переважно спортивні) між двома особами.

— двобій.

— дуельний, дуелянт, дуеліст (заст.).