ДУГА, й, ж.
1. округла крива лінія; у знач. присл. Дугою — у вигляді, у формі дуги. Брови дугою. спец., у спол. Вольтова дуга (електрична дуга) — один з видів електричного розряду між близько розміщеними електродами.
2. мат. частина кривої, розміщена між двома будь-якими її точками.
— Дугастий, Дуговий, Дугоподібний, присл. Дугоподібно.
3. частина кінської упряжі у вигляді зігнутого дугою тонкого стовбура дерева для прикріплення голобель до хомута.
— Зігнути в дугу — силою змусити когось повністю скоритися.
4. спец., розм. приймач електричного струму на трамвайних вагонах та електричках.