Дружина — Тлумачний словник української мови
Дружина, и, ж. у зверт. Дружино.

1. одружена жінка стосовно свого чоловіка.

Дружинонька.

2. одружений чоловік стосовно своєї жінки.

3. ж. група, загін, створене з якоюсь метою об'єднання людей. Бниова дружина.

Дружинник.

4. У київській русі — збрниний загін; військо князя.

Дружинний.