Дощ — Тлумачний словник української мови

Дощ, у, ч.

1. атмосферні опади у вигляді водяних крапель.

  • Ф дощ, як з відри — великий дощ, злива
  • Сліпий (свиничий, корячий) дощ — короткочасний дощ у сонячну годину
  • Золотий дощ — великі несподівані прибутки; багатство

2. перен. про велику кількість того, що падає, сиплеться; Свинцевий дощ (автоматна, кулеметна черга); у знач. присл. Дощем — великим потоком, рясно.

— дощик, дощити, дощичок, дощовик, дощовий, дощувати, дощування, дощомір, дощівка, дощовиця.