Доходити

Доходити, джу, диш, недок., Дійси, йду, йдеш, док.

І. ідучи, досягати певного місця; рухаючись у певному напрямку (про транспорт), досягати кінця.

Прибувати на місце призначення (про поштові відправлення).

Звертатися куди-небудь до когось зі скаргою, проханням, пропозицією.

• До самого міністра дійду, а свого доб'юся.

2. поширюючись, досягати когось, чого-небудь (про звуки, світло, пахощі, чутки).

Ставати відомим, ясним, зрозумілим.

• Своїми ідеями доходив до всіх.

Доходити до сорця (душі, живого) — глибоко зворушувати когось; знаходити відгук.

3. зберігатися до певного часу (про пам'ятки, предмети старовини).

4. розвиваючись, досягати певного стану, віку.

• Наука доходить до розкриття все нових таємниць світу.

Розм. досягати розуміння чогось, додумуватися.

• До всього доходив самотужки.

5. ставати готовим до споживання, достиглим.

• Каша доходила в духовці.

6. приходити до кінця, завершуватись.

• Вже третій рік доходить нашому навчанню.

Розм., перен. умирати.

— Доходити до діла — переходити до висловлювання основного, суті;

— Руки не доходять: а) про заклопотану багатьма справами людину; б) нема можливості щось зробити, повністю щось охопити;

— Доходити (дійти) до ручки — вкрай збідніти, занехаятися, фізично і морально знесилитися.

— Доходитися.