ДОЗВОЛЯТИ, яю, яєш, недок., ДОЗВОЛИТИ, лю, лиш, док.
1. давати згоду, дозвіл на здійснення чого-небудь.
Дозволити (собі) поводити себе не зовсім пристойно, не відповідно до існуючого стану речей; ввічлива форма вираження думки, прохання та ін. Дозволю собі вас потуріти.
2. тільки 3 ос. з інф. давати можливість щось робити.
- Злива не дозволила вчасно прийти.
3. наказ. сп. Дозволь, Дозвольте. увічлива форма звертання з проханням про щось.
— Дозвіл, Дозволятися, Дозволений.
Дозволяти в інших словниках
| Дозволяти — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Дозволяти — Фразеологічний словник української мови |