Догода — Тлумачний словник української мови

Догода, -и, ж.

1. Вчинки, дії, спрямовані на те, щоби зробити кому-небудь приємність, викликати прихильність; у спол. На доводу.

2. Заст. Зручність, вигода; достаток, розкіш. Жити в добрі, в догоді.