Дно, а, наз. мн. Дена, с.
1. грунтова поверхня під водою. І нижня частина улоговини на поверхні землі.
- Йти на дно — тонути;
- З дна моря дістане — всього доможеться за будь-яких обставин;
- Спускатися на дно — втрачати надії на успішне розв'язання чогось.
2. нижня частина, стінка якогось предмета.
- Дно кошика.
- Випити до дна — усе до краплини випити;
- Догори дном — про цілковитий безпорядок, розгардіяш;
- До дна — цілком, повністю, всебічно.
3. перен., несхв. найважчі умови життя.
- На дні життя.
Про декласований елемент суспільства; • Покидьки.
— Днище, Донний.