Диспетчер — Тлумачний словник української мови

Диспетчер, -а, -а. Особа, що регулює рух транспорту або хід роботи на підприємстві з одного центрального пункту.

Перен., спорт. Гравець команди, який своїми діями (ласуванням м'яча, шайби) підвищує ефективність командної гри, регулює дії інших гравців.

Диспетчерський, Диспетчерська у знач. ім., Диспетчеризація.