Диск — Тлумачний словник української мови

Диск, а, ч.

1. плоский круг, кругла пластинка.

2. легкоатлетичний снаряд для кидання сочевидної форми.

3. магазин для патронів у ручному кулеметі, автоматі.

4. носій інформації у вигляді круглої платівки з феромагнітним або світлочутливим покриттям; Грамплатівка.

Дисковий, Дискобол, Дискета, Дископодібний, Дискотека, Дискотечний.