ДИКИЙ, а, е.
1. (про тварин) який живе на волі, не приручений; протилежне — Свійський. І (про рослини) який не вирощують, не культивують; протилежне — Культурний. І (про місцевість) не оброблений, пустинний, незаселений.
2. (про людей) який знаходиться на стадії первісної культури. І у знач. ім. те ж саме.
3. сором'язливий, відлюдькуватий (про людей). / полохливий, непривабливий (про тварин).
4. який викликає подив, дивний. / неймовірний, страшний. Дикие утиски влади.
5. який важко стримати, нестримний. Дикий крик.
— Дикість, присл. Дико, Дикуватий, Дичавіти, Дикорослий, Дикун, Дикунство, Дикунський, Дикунка.