ДИВО, а, с.
1. те, що викликає подив, здивування.
— стан, викликаний здивуванням. З дива став як укопаний.
2. те, що викликає зачудовування, захоплення; чудо; щось дуже гарне.
— Диво дивне — щось чудове.
— Доброго дива — ні з того ні з сього; без причини.
— На диво — надзвичайно.
— дивний, присл. дивно, дивовижа, дивина, дивовись-ко, дивовижний, дивоглядний, дивувати, дивуватися, присл. дивом, дивування.