Дзвінкий — Тлумачний словник української мови

Дзвінкий

Дзвінкий, а, е.

Який голосно і чітко звучить.

Про голос з металевим тембром.

Д Дзвінкі монети — металеві гроші; Дзвінкий приголосний, лінгв. — приголосний, який вимовляється за участю голосу й шуму.

— присл. Дзвінко, Дзвінкість, Дзвінкоголосий.

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31