Двійка — Тлумачний словник української мови

Двійка, и, ж.

1. назва числа; назва різних предметів (трамвай, тролейбус та ін.), цим числом пронумерованих.

2. оцінка (незадовільна) успішності в навчанні.

3. гральна карта з двома знаками (найнижчої вартості).

— двійко, двійковий, двійний, двійчатий, двійчастий.