Ґудз — Тлумачний словник української мови

Ґудз, -а (я), ч.

1. різновид застібки на одягу різної (частіше — круглої) форми; ґудзик.

2. гуля; пухлина на тілі від запалення, удару.

3. вузол на шнурку, нитці.

Успол. Ґудз (гуз) зав'язати — завдати комусь клопоту, неприємності; створити труднощі, проблему.

Ґудзуватий, Ґудзичок, Ґудзиковий.