Гурт — Тлумачний словник української мови

Гурт, у, ч.

1. Зібрання, скупчення людей. І сукупність людей, об'єднаних певною метою, інтересами.

Вивчений гурт розвідників.

У гурті — разом, спільно.

До гурту — в одне місце.

2. Стадо худоби.

Гурт овець.

Група птахів, що літають разом.

Голосний гурт.

На гурт (брати) — оптом брати (купувати).

Гурток, Гуртик, Гуртуватися, Гуртувати, Гуртожиток, присл. Гуртом.