Губа, -и, Ж. Кожна з двох рухомих складок країв рота людей і тварин.
— Губою (губами) копилити — а) ображатися, гніватися; б) пишатися, зазнаватися;
— З піною на губах — зло; сердито;
— Молоко на губах не обсохло — ірон. про молодого, недосвідченого у чомусь;
— Як медом по губах — дуже подобатися.
— Губий, Губонька, Губка, Губань.
ГУБА2, й, ж.
Назва затоки на північних землях Росії.
Губа, ж., заст., розм. губа.
— на всю Губу (пан) — великий, значний (часто ірон.).
Губа, й, ж., розм. гауптвахта.