Гріх, а, ч.
1. порушення релігійно-моральних норм, настанов.
2. поганий, непорядний вчинок; помилка, недолік; огріх.
- Трактористів Гріх на полі.
3. у знач. присудка, сл. непорядно, недобре, недозволено.
— Грішка. Гріх лаятися у святу неділеньку.
— Брати (взяти) гріх на душу — робити щось усупереч власній совісті, моральним нормам; Впасти в гріх — зогрішити; Вводити в гріх — спокушати.
— Гріхом навпіл (пополам) — сяк-так; не дуже добре.
— Ніде (нічого) гріх діти (таїти) — треба зізнатися.
— Не гріх — можна, дозволено.
— Спокутувати гріх(й) — відповідати за содіяне, за неправедне.
— Як на гріх — як навмисне; на нещастя.
— Гріховний, Гріховність, присл. Гріховно, Гріховода, Гріховодник, Гріховодниця, Згріховодити, Грішити, Грішний, Грішник, Грішниця.
Гріх в інших словниках
| Гріх — Великий тлумачний словник сучасної української мови |