Грязь — Тлумачний словник української мови

Грязь, і, ж.

1. розм'якла від води земля.

  • Витягати з Грязі — допомагати комусь вийти з тяжкого, принизливого становища;
  • Втоптати (застоптати) в Грязь — принизити когось; Грізно вчинити з кимось.

2. бруд, порох у приміщенні, на одежі, речах.

3. річковий, морський, озерний намул, використовуваний з лікарняною метою.

  • Лікувальна грязь.

Грязький, Грязьовий, присл. Грязько, Грязька, Грязелікарня.