Грань — Тлумачний словник української мови

Грань

Грань, -і, ж.

1. Лінія поділу; межа, границя.

2. Плоска поверхня предмета, під кутом до іншої.

— Ребро, утворене пересічними площинами.

3. Мат. Частина цифр, відділена комами або крапками з великого числа.

4. Перен. Властивість, риса, особливість чого-небудь. Різні грані характеру.

— Гранчастий, гранувати, гранування.

Грань в інших словниках

Грань — Словник чужомовних слів і термінів
Грань — Російсько-український академічний словник (А–П)
Грань — Великий тлумачний словник сучасної української мови
Грань — Фразеологічний словник української мови

Алфавітний покажчик

А 454 Б 770 В 550 Г 819 Д 1018 Е 326 Є 65 Ж 185 З 782 І 177 Ї 10 Й 11 К 733 Л 280 М 367 Н 640 О 337 П 1111 Р 723 С 879 Т 391 У 268 Ф 179 Х 159 Ц 83 Ч 132 Ш 144 Щ 23 Ю 14 Я 31