Горобець — Тлумачний словник української мови

Горобець, -ця, ч. Маленький сірий птах, що живе біля житла людини.

Стріляний горобець — той, хто має великий життєвий досвід, якого важко обдурити.

Горобеня, Горобенятко, Горобиний.

Горобина ніч — літня ніч із сильною грозою, блискавками; На горобиний скік — дуже мало.