Горно — Тлумачний словник української мови

Горно, а, с.

1. Відкрита піч для нагрівання і плавлення металів.

2. Частина шахтної печі, над якою згоряє паливо і плавиться метал.

3. Перен., поет., уроч. обставини, за яких гартується і випробується людина.

Горнило.

□ у знач. ім. Горновий, Горнило.