Горизонт, у, ч.
1. Частина земної поверхні, яку можна побачити на відкритій місцевості. — Частина неба, яка ніби схиляється, торкається землі. Небосхил, Видноколо.
— Лінія горизонту — уявна лінія позірного перетину неба і земної (водної) поверхні.
- Зникнути (щезнути) з горизонту — перестати десь з'являтись
- З'явитися на горизонті — зробитися відомим, помітним десь
- На горизонті — десь досить далеко
2. Коло інтересів, ідей, знань. Мало знаєш — розширюй свої горизонти.
3. Коло, сфера, обсяг чиїхось можливостей. У мн. широкі горизонти.
4. Спец. Висота води у водогоні.
5. Спец. Товща гірської породи з однорідними властивостями, ознаками.