Голка — Тлумачний словник української мови

Голка, -и, ж.

1. Тонкий металевий стрижень з гострим кінцем і вушком для нитки; знаряддя для шиття.

Бути (сидіти) як на голках — нервувати, нетерпеливитися; Голки заганити (шпигати) — уїдливо, дошкульно говорити; Голкам ніде впасти — дуже тісно; Шукати голки в сіні — марно шукати те, чого нема; Як з голки (гілочки) — а) про новий костюм (одяг); б) про ошатну людину; в) про щось нове, щойно виготовлене.

2. Загострений з одного боку металевий (рідше дерев'яний) стрижень спеціального призначення.

3. Лист хвойного дерева або колючка на певних видах рослин.

Глиця, колючка, шип, шпилька.

4. Тверді колючки на тілі деяких тварин.

  • Їжак виставив голки.

Голкар, голочка, голкастий, голка-риба.