Гнів — Тлумачний словник української мови

Гнів, у, ч. почуття сильного обурення; стан сильного негативного нервового збудження, роздратування.

  • 4* не во гнів (будь скизано) кому — ввічлива форма вибачення за щось не зовсім доречно (пристнино) сказане.

— гнівати, гнівити, гніватися, гнівитися, гнівливий, гнівний, присл. ГНІВНО.