Глянець, нцю, Глянс, Глянц, у, ч.
1. Блиск вилощеної, відполірованої, вкритої лаком поверхні.
2. Про блискучий зовнішній вигляд кого-, чого-небудь.
І успол. навости Глянець; про витончені вишукані манери людини (часто ірон.).
— Глянсовий, Глянсувати, Глянцевий, Ґлянцювати, Ґлянсуватий.
Глянець в інших словниках
| Глянець — Словник чужомовних слів і термінів |
| Глянець — Великий тлумачний словник сучасної української мови |