Глухий, а, е.
1. позбавлений слуху; який нічого не чує або недочуває.
2. нечіткий, неясний на слух (зокрема у вимові); прихований, приглушений. Глуха боротьба.
3. дуже зарослий, дикий, нерозчищений. Глухі зарості.
4. віддалений від культурних центрів; відсталий. Глухе село.
5. зовсім закритий, суцільний, непроникний. Високий глухий паркан.
6. дуже пізній, глибокий (про час, пору року). Глуха ніч. Глухий час (Глуха пора) — про період застою, занепаду діяльності, активності.
7. А лінгв. Глухий приголосний — приголосний, вимовлюваний лише за участі шуму.
— Глухнути, Глухість, присл. Глухо, Глухота, Глухомань, Глухуватий, Глухонімий, Сліпоглухонімий.