Гладіатор, а, ч.
1. У стародавньому Римі — боєць з рабів або військовополонених на арені цирку у смертельному двобої з собі подібними або зі звірами.
2. перен., образно. про фізично розвинену людину з запальним характером, здатну всіляко відстоювати свою життєву позицію, погляди.
— Гладіаторський.
— Гладіолус, а, ч. декоративна квітка; косарик.
— Гланди, гланд, мн., анат. піднебінні мигдалини.
Гладіатор в інших словниках
| Гладіатор — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Гладіатор — Словник чужомовних слів і термінів |